Центри походження рослин
Роль вченого в дослідженні центрів походження рослин неоціненна. Видатним дослідником, який заклав основи для теорії центрів походження культурних рослин, був Микола Вавилов.
Микола Іванович Вавилов народився в Москві в 1887 році. Закінчивши Московський сільськогосподарський інститут, він розпочав свою наукову кар’єру, вивчаючи імунітет рослин до хвороб. У ході своїх досліджень Вавилов подорожував різними регіонами, збираючи колекцію зразків культурних рослин.
Антропогенний вплив на рослинні форми, зокрема культурні рослини, став головним предметом досліджень Вавилова. Він вивчав їх розповсюдження та різноманітність, напрямки міграції і території, де вони були виведені і одомашнені, або, як він їх назвав, «центри походження культурних рослин».
Завдяки багаторічним експедиціям Миколи Вавилова була створена величезна колекція, що включала понад 150 тисяч зразків культурних рослин з різних регіонів світу. Ця колекція дозволила Вавилову ретельно вивчити різноманітність рослин, встановити їх центри походження та простежити їх розповсюдження.
В 1920-х роках Вавилов сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, який стверджує, що спадкова мінливість у близьких видів та родів відбувається паралельними рядами. Іншими словами, родинні види і роди мають подібні ознаки, які підкоряються тим самим закономірностям у спадковій мінливості.
У своїй праці «Закон гомологічних рядів у спадковій мінливості» Вавилов зазначив, що близькоспоріднені види мають багато подібних генів, що визначають розвиток їхніх ознак. Тому, вивчаючи закономірності спадковості та мінливості в одного виду, можна спрогнозувати, які форми можуть існувати у споріднених видів.
Закон гомологічних рядів став цінним інструментом для селекціонерів. Він дозволяє передбачити властивості та ознаки нових сортів і гібридів, що має велике значення для прискореного створення нових сортів культурних рослин.
Завдяки працям Миколи Вавилова та його послідовників теорія центрів походження культурних рослин отримала широке визнання та використовується в сучасному рослинництві, селекції та генетиці. Знання про центри походження рослин дозволяє використовувати цінні властивості дикорослих видів у селекції культурних рослин, створювати нові сорти та гібриди з підвищеною стійкістю до хвороб і шкідників, а також пристосовані до різних кліматичних умов.
Запитання 1: Хто відкрив центри походження рослин?
Відповідь: Микола Іванович Вавілов
Запитання 2: Коли були виявлені центри походження рослин?
Відповідь: На початку XX століття, в період з 1920 по 1940 роки
Запитання 3: Який метод використовував Микола Вавілов для визначення центрів походження рослин?
Відповідь: Метод географічного порівняння. Він порівнював різноманітність видів рослин у різних регіонах, аналізував їх географічний розподіл і визначав ділянки з максимальною концентрацією сортів і видів.
Запитання 4: Скільки центрів походження рослин виділив Вавілов?
Відповідь: 8
Запитання 5: Назвіть основні центри походження рослин за класифікацією Вавілова.
Відповідь:
- Південноазіатський тропічний центр
- Індо-малайський центр
- Середньоазіатський центр
- Середземноморський центр
- Ефіопський центр
- Центральноамериканський центр
- Південноамериканський андийський центр
- Чилійський центр