Правопис літер «е» та «и» в українській мові
Вибір між літерами «е» та «и» в українській мові регулюється низкою правил. Ці правила базуються на етимології, морфології та фонетиці слів.
Етимологічний принцип
Якщо в споріднених словах індоєвропейських мов присутній голосний «е», то в українській мові пишеться «е»:
* *ень (день, новий, вечір) — лат. dies, англ. day, нім. Tag*
* *ель (земля, дерево, небо) — лат. tellus, англ. earth, нім. Erde*
* *ен (менший, зелений, кінець) — лат. minus, англ. mean, нім. klein*
Винятки:
* слова, що запозичені з інших мов: *криза, титан, динаміт*
* деякі слова з звуком [и], що чергується: *сильний — сила, глибокий — глибина*
Морфологічний принцип
У суфіксах та закінченнях іменників, прикметників, займенників та дієслів пишеться «е», якщо вони утворені від основи з «е»:
* *зелений (зелень, зеленіти)*
* *осінній (осінь, осінній)*
* *кафельний (кафе, кафеля)*
* *миємо (мити, миття)*
Винятки:
* слова з суфіксом *ик*: *книжка, сонечко, хатинка*
* слова з суфіксом *иво*: *дружбиво, лагідливо*
* деякі слова з суфіксом *енн*: *вишня, черешня*
Фонетичний принцип
У коренях слів після м’яких приголосних пишеться «е»:
* *віт (вітер, вітряк)*
* *місто (міський, містечко)*
* *діти (дитина, дитячий)*
* *білий (біліти, білява)*
Винятки:
* корінь *мир*: *мир, мирний, миріть*
* корінь *лис*: *липа, лисий, листя*
* корінь *жи*: *жир, жити, життя*
* слова, запозичені з російської мови: *синій, тихий, кишеня*
Інші правила
* У прикметниках з суфіксом *ський* пишеться «е» після приголосних «д», «т», «з», «с», «ц»:
* *класичний, студентський, морський, чеський, український*
* У присвійних прикметниках від імен власних пишеться «е»:
* *Шевченків, Франкова, Ганнина, Петрів*
* У сполучниках пишеться «е» перед приголосними та «и» перед голосними:
* *елемент, ідея*
* У дієприслівниках пишеться «и» після зубних приголосних:
* *читаючи, пишучи, бажаючи*
* У дієприкметниках пишеться «е» після «д», «т», «з», «с», «ц» та «и» після інших приголосних:
* *виконаний, збудований, бажаний, палаючий*
Орфографічний словник
Оскільки є значна кількість винятків та особливих випадків, рекомендується звертатися до орфографічного словника для перевірки написання слів з літерами «е» та «и».
Запитання 1: Коли пишеться "е" в коренях чергування -е-/-і-?
Відповідь: Буква "е" пишеться в коренях чергування -е-/-і- в таких випадках:
- Після шиплячих (ж, ч, ш, щ)
- У словах, що закінчуються на -ень, -ець, -еч
- У словах іншомовного походження (наприклад, сеанс, крем, дизель)
Запитання 2: Коли пишеться "і" в коренях чергування -е-/-і-?
Відповідь: Буква "і" пишеться в коренях чергування -е-/-і- в таких випадках:
- Після голосних
- Після літер л, н, р, т
- У словах, що походять від форм на -е (наприклад, беру — збирати)
Запитання 3: Коли пишеться "е" в суфіксах іменників і прикметників?
Відповідь: Буква "е" пишеться в суфіксах іменників і прикметників у таких випадках:
- У суфіксах -ець, -ець (наприклад, радець, молодець)
- У суфіксах -ер, -еч (наприклад, столяр, ткач)
- У суфіксах -еж, -ей (наприклад, стрижеж, мереже)
Запитання 4: Коли пишеться "і" в суфіксах іменників і прикметників?
Відповідь: Буква "і" пишеться в суфіксах іменників і прикметників у таких випадках:
- У суфіксах -ик, -ик (наприклад, млинник, вихованець)
- У суфіксах -ищ, -ищ (наприклад, вогнище, голосище)
- У суфіксах -ич, -ильн, -ин, -іт (наприклад, батькович, світильник, думанин, галс)
Запитання 5: Коли пишеться "е" в закінченнях іменників у непрямих відмінках?
Відповідь: Буква "е" пишеться в закінченнях іменників у непрямих відмінках у таких випадках:
- У родовому відмінку однини іменників чоловічого роду третьої відміни (наприклад, степ, день)
- У давальному, знахідному, місцевому відмінках множини іменників (наприклад, братам, батьків, на вулицях)
- У кличному відмінку множини іменників чоловічого роду другої відміни (наприклад, панове, товариші)