Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Вторине оцінювання ризику фіброзу печінки при показнику шкали FIB-4 ≥1,3
У медичній практиці оцінка ступеня фіброзу печінки вкрай важлива для діагностики та ефективного лікування пацієнтів з хворобами печінки. Одним із широко використовуваних методів оцінювання віддалених результатів при цирозі печінки є шкала FIB-4. Якщо показник FIB-4 становить ≥1,3, це може свідчити про певний ризик розвитку фіброзу в печінці та необхідність подальшого обстеження.
Один з найбільш правильних методів обстеження у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при високому показнику FIB-4 – це транзієнтна еластографія. Цей метод базується на вимірах жорсткості печінки за допомогою ультразвукових хвиль, які передаються через тіло пацієнта. Транзієнтна еластографія є неінвазивним та швидким методом, який дозволяє оцінити ступінь фіброзу без проведення біопсії печінки.
Біопсія печінки, як і раніше довготривалий та болісний процес, на сьогоднішній день втратила актуальність через появу більш сучасних та неінвазивних методів, таких як транзієнтна еластографія. МРТ печінки, хоча і може бути корисним у деяких випадках, проте не є оптимальним методом оцінювання фіброзу, оскільки він не завжди може точно визначити його ступінь.
NALFD Fibrosis Score (NFS) – це також один з неінвазивних методів, який може бути використаний для оцінювання ризику фіброзу печінки. Проте, при виборі методу обстеження у конкретного пацієнта з показником FIB-4 ≥1,3, транзієнтна еластографія залишається найбільш оптимальним варіантом для використання в межах вторинного оцінювання.
Отже, обстеження пацієнтів з показником FIB-4 ≥1,3 на наявність фіброзу печінки проводиться за допомогою транзієнтної еластографії. Цей метод є швидким, неінвазивним та дозволяє отримати достовірні дані щодо ступеня фіброзу в печінці, що є важливим для подальшого призначення лікування та контролю за станом пацієнта.