Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Вторине оцінювання ризику фіброзу печінки: вибір оптимального методу
У разі, коли показник шкали FIB-4 в пацієнта дорівнює або перевищує величину 1,3, виникає необхідність виконати додаткові обстеження для визначення ризику фіброзу печінки. Оцінка фіброзу печінки є важливою для планування подальшого лікування та прогнозування прогресу захворювання.
Серед варіантів діагностики та оцінки фіброзу печінки розглядаються такі методи як біопсія печінки, магнітно-резонансна томографія (МРТ), транзієнтна еластографія та NALFD Fibrosis Score (NFS). Однак, при виборі оптимального методу варто враховувати ряд факторів.
Біопсія печінки є «золотим стандартом» у діагностиці фіброзу, але її використання обмежене через інвазивність та можливі ускладнення. МРТ печінки може дати детальну інформацію про стан печінки, але її висока вартість може бути обмежуючим фактором. Транзієнтна еластографія є неінвазивним методом оцінки фіброзу, але не завжди точним у визначенні його стадії. NALFD Fibrosis Score (NFS) базується на клінічних та лабораторних показниках, що робить його зручним та доступним методом для оцінки фіброзу.
Оптимальним методом обстеження у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки, при значенні FIB-4 ≥1,3, є транзієнтна еластографія. Цей метод є неінвазивним, швидким і досить точним у визначенні ступеня фіброзу. Таким чином, вибір транзієнтної еластографії є наибільш правильним варіантом для оцінки фіброзу печінки у даній категорії пацієнтів.