Перші згадки про назву «Україна» в історичних джерелах
Назва «Україна» є одним із найважливіших символів нашої держави, що має багатовікову історію. Перші письмові згадки про цю назву датуються XII століттям, однак її коріння сягає значно глибшої давнини. Де саме вперше було зафіксовано цю назву?
Походження назви «Україна»
Походження назви «Україна» має кілька версій:
- Від слова «край». Найпоширеніша версія пов’язує «Україну» зі словом «край», що означає прикордонну, окраїнну територію.
- Від слова «країна». Деякі дослідники вважають, що «Україна» походить від слова «країна», тобто позначає самостійну державу.
- Від слова «укр». Існує також версія, що «Україна» походить від слова «укр», яке означало «свій», «рідний».
- Від слова «ура». Окремі вчені пов’язують «Україну» зі словом «ура», що в давнину означало «земля», «територія».
Незважаючи на різні версії, більшість дослідників схиляються до того, що слово «Україна» пов’язане з поняттям «край», «окраїна».
Перші письмові згадки про «Україну»
Перші письмові згадки про «Україну» датуються XII століттям:
- Іпатіївський літопис. У цьому літописі 1187 року згадується «Україна» як територія, що входила до складу Київського князівства.
- Грамота Данила Галицького. У грамоті 1253 року Данило Галицький називає себе «королем Русі та України».
- Хроніка Яна Длугоша. У польській хроніці XV століття згадується «Україна» як земля, що межувала з Польщею.
- Карти XVI-XVII століть. На картах цього періоду «Україна» позначається як окрема територія зі своїми кордонами.
Ці та інші історичні джерела свідчать, що назва «Україна» вперше з’явилася в письмових документах саме в XII столітті.
Значення перших згадок про «Україну»
Перші письмові згадки про «Україну» мають важливе значення:
- Підтвердження давності назви. Ці згадки свідчать, що назва «Україна» існувала вже в XII столітті, а отже, має давнє коріння.
- Визначення територіальних меж. Літописи та карти дають уявлення про територію, яку позначали назвою «Україна» в той період.
- Зв’язок з Київською Руссю. Згадка «України» в Іпатіївському літописі підтверджує її зв’язок з Київським князівством.
- Політичне значення. Використання назви «Україна» Данилом Галицьким свідчить про її політичне значення в той час.
- Міжнародне визнання. Згадки про «Україну» в польських та інших європейських джерелах підтверджують її міжнародне визнання.
Таким чином, перші письмові згадки про «Україну» є важливими свідченнями давності та значущості цієї назви.
Таблиця: Перші письмові згадки про «Україну»
| Джерело | Рік | Згадка про «Україну» |
|---|---|---|
| Іпатіївський літопис | 1187 | «Україна» як територія Київського князівства |
| Грамота Данила Галицького | 1253 | Данило Галицький називає себе «королем Русі та України» |
| Хроніка Яна Длугоша | XV століття | «Україна» як земля, що межувала з Польщею |
| Карти XVI-XVII століть | XVI-XVII століття | «Україна» позначається як окрема територія |
Висновок
Перші письмові згадки про назву «Україна» датуються XII століттям. Вони зафіксовані в таких історичних джерелах, як Іпатіївський літопис, грамота Данила Галицького, хроніка Яна Длугоша та картографічні матеріали XVI-XVII століть. Ці згадки свідчать, що назва «Україна» вже в той період позначала певну територію, пов’язану з Київським князівством, Галицько-Волинським князівством та Річчю Посполитою. Перші письмові згадки про «Україну» мають важливе значення, оскільки підтверджують давність цієї назви, визначають її територіальні межі, свідчать про політичне та міжнародне значення. Таким чином, ці перші письмові згадки є важливими свідченнями давності та значущості назви «Україна» в історії нашої держави.