Загальні відомості
Алебарда (від сер.-в.-нім. helmbarte через італ. alabarda і фр. hallebarde) — поліфункціональний різновид держакової холодної зброї, що складається з держака та бойової частини. Бойова частина спочатку комбінувала сокиру та спис (на Сході — келепу та спис), а також додаткові елементи, такі як чекан, бойовий молот та гаки.
Історія
Алебарда виникла на початку Середніх віків. Вона швидко набула поширення у піхоті багатьох європейських країн завдяки своїй універсальності. Алебарда використовувалася для завдання січних, колючих та розбивних ударів, а також для захвату зброї або частин тіла супротивника.
Конструкція
Держак алебарди зазвичай виготовлявся з міцних порід деревини, таких як дуб або ясен. Довжина держака могла варіюватися від 1,2 до 2,5 метрів, що забезпечувало воїну достатній радіус ураження.
Бойова частина алебарди була найскладнішим елементом. Вона поєднувала кілька функцій:
- Топірець — лезо сокири, яке використовувалося для нанесення січних ударів.
- Спис — колючий кінець, який використовувався для пробивання обладунків.
- Чекан — зазубрений наконечник, використовувався для руйнації обладунків або оглушення противника.
- Бойовий молоток — розширення на тильному боці топірця, використовувався для завдання дробильних ударів.
- Гаки — вигнуті крюки, використовувалися для захвату зброї чи обладунків противника, а також для стягування вершника з коня.
Бойове застосування
Алебарда була ефективною зброєю як для індивідуального бою, так і для групових атак. Вона дозволяла воїнам завдавати ударів з великої відстані, а також захищатися від кавалерії та піхоти.
Участь у війнах
Алебарда була на озброєнні піхоти багатьох європейських країн від XIV до XVIII століття. Вона брала участь у численних війнах, включаючи Столітню війну, Тридцятирічну війну та війни Наполеона.
Згасання використання
З появою вогнепальної зброї роль алебарди поступово зменшувалася. До середини XVIII століття вона все ще використовувалася у церемоніальних цілях, але як бойова зброя була майже повністю замінена багнетами та штик-ножами.
Алебарда була важливою частиною європейського військового озброєння протягом багатьох століть. Її універсальність, потужність та ефективність в ближньому бою робили її незамінною зброєю на полях битв. Проте з появою вогнепальної зброї її роль зменшилася, і вона перейшла до розряду церемоніальної та колекційної зброї.
Часто задавані питання
- Чому алебарду називають поліфункціональною зброєю?
- Які основні елементи входили до бойової частини алебарди?
- Як алебарди використовувалися в бою?
- У яких війнах активно використовувалася алебарда?
- З якою зброєю алебарда конкурувала за свою актуальність на полях битв?