Який з препаратів необхідно призначити хворому на паркінсонізм?

Розуміння паркінсонізму та його проявів

Паркінсонізм – це синдром, що характеризується комплексом рухових порушень, подібних до тих, що спостерігаються при хворобі Паркінсона. Важливо розрізняти паркінсонізм як синдром та хворобу Паркінсона як конкретну нейродегенеративну хворобу. Паркінсонізм може бути викликаний різними причинами, включаючи хворобу Паркінсона, прийом певних ліків, токсичні впливи, запальні процеси та інші неврологічні захворювання.

Клінічні прояви паркінсонізму включають тремор у спокої, ригідність м'язів, брадикінезію (уповільнення рухів) та постуральну нестабільність. Тремор зазвичай проявляється в руках, ногах або голові. Ригідність відчувається як опір при пасивних рухах у суглобах. Брадикінезія ускладнює виконання повсякденних дій, таких як ходьба, одягання та їжа. Постуральна нестабільність збільшує ризик падінь. Крім рухових симптомів, паркінсонізм може супроводжуватися неруховими проявами, такими як депресія, тривожність, порушення сну, втрата нюху та когнітивні порушення.

Діагностика паркінсонізму базується на клінічному огляді, неврологічному обстеженні та, у деяких випадках, на нейровізуалізаційних дослідженнях (МРТ, ПЕТ). Важливо виключити інші захворювання, які можуть викликати подібні симптоми.

Леводопа: золотий стандарт лікування

Леводопа є попередником дофаміну, нейромедіатора, дефіцит якого відіграє ключову роль у розвитку паркінсонізму. Після потрапляння в мозок леводопа перетворюється на дофамін, відновлюючи його рівень і зменшуючи рухові симптоми. Леводопа зазвичай призначається у поєднанні з інгібітором декарбоксилази (наприклад, карбідопою або бенсеразидом), який запобігає перетворенню леводопи в дофамін поза мозком, тим самим збільшуючи її доступність у мозку та зменшуючи побічні ефекти.

Ефективність леводопи у лікуванні паркінсонізму добре доведена. Однак з часом може розвинутися толерантність до препарату, що призводить до зменшення його ефективності та появи флуктуацій рухових симптомів (періоди "включення" та "виключення").

Агоністи дофамінових рецепторів: альтернатива та доповнення

Агоністи дофамінових рецепторів (наприклад, праміпексол, ропінірол, ротиготин) діють безпосередньо на дофамінові рецептори в мозку, імітуючи дію дофаміну. Вони можуть бути використані як монотерапія на ранніх стадіях паркінсонізму або в поєднанні з леводопою для посилення її ефекту та зменшення необхідної дози леводопи.

Агоністи дофамінових рецепторів мають деякі переваги перед леводопою, такі як менший ризик розвитку дискінезій (неконтрольованих рухів). Однак вони можуть викликати інші побічні ефекти, такі як нудота, сонливість, галюцинації та імпульсивна поведінка.

Інгібітори МАО-В та КОМТ: подовження дії леводопи

Інгібітори моноаміноксидази типу В (МАО-В) (наприклад, селегілін, разагілін) блокують фермент, який розщеплює дофамін у мозку, тим самим збільшуючи його рівень. Інгібітори катехол-О-метилтрансферази (КОМТ) (наприклад, ентакапон, толкапон) блокують фермент, який розщеплює леводопу в периферичних тканинах, тим самим збільшуючи її доступність у мозку.

Ці препарати зазвичай використовуються в поєднанні з леводопою для подовження її дії та зменшення флуктуацій рухових симптомів.

Амантадин: симптоматичне полегшення

Амантадин є препаратом, який може зменшувати тремор, ригідність та брадикінезію у деяких пацієнтів з паркінсонізмом. Механізм його дії до кінця не з'ясований, але вважається, що він впливає на вивільнення дофаміну та глутамату в мозку.

Амантадин зазвичай використовується як допоміжний препарат у лікуванні паркінсонізму, особливо на ранніх стадіях. Він може викликати побічні ефекти, такі як нудота, запаморочення та галюцинації.

Немедикаментозні методи та їх значення

Немедикаментозні методи лікування відіграють важливу роль у комплексному підході до лікування паркінсонізму. Фізична терапія, ерготерапія, логопедія та психотерапія можуть допомогти пацієнтам покращити рухову функцію, зберегти незалежність, зменшити депресію та тривожність, а також адаптуватися до змін, пов'язаних із захворюванням.

Регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та достатній сон також важливі для підтримки загального здоров'я та покращення якості життя пацієнтів з паркінсонізмом.

Особливості вибору препарату для різних пацієнтів

Вибір препарату для лікування паркінсонізму залежить від багатьох факторів, включаючи вік пацієнта, стадію захворювання, супутні захворювання, наявність побічних ефектів та індивідуальну відповідь на лікування.

На ранніх стадіях паркінсонізму можна розглянути можливість монотерапії агоністами дофамінових рецепторів. На пізніх стадіях, коли ефективність агоністів зменшується, зазвичай призначають леводопу.

Побічні ефекти та їх корекція

Лікування паркінсонізму може супроводжуватися різними побічними ефектами. Леводопа може викликати нудоту, дискінезії, галюцинації та постуральну гіпотензію. Агоністи дофамінових рецепторів можуть викликати нудоту, сонливість, галюцинації та імпульсивну поведінку.

Важливо ретельно моніторити пацієнтів на предмет побічних ефектів та вчасно коригувати дозування препаратів або призначати додаткові ліки для їх зменшення.

Моніторинг та адаптація терапії

Лікування паркінсонізму потребує постійного моніторингу та адаптації терапії. Регулярні огляди у невролога дозволяють оцінити ефективність лікування, виявити побічні ефекти та внести необхідні корективи в схему лікування.

Важливо враховувати індивідуальні потреби кожного пацієнта та адаптувати терапію відповідно до його стану.

Нові напрямки в лікуванні паркінсонізму

Дослідження в галузі лікування паркінсонізму тривають. Нові напрямки включають розробку нових препаратів, генну терапію, клітинну терапію та глибоку стимуляцію мозку.

Глибока стимуляція мозку (DBS) є хірургічним методом лікування, який передбачає імплантацію електродів у певні ділянки мозку для зменшення рухових симптомів паркінсонізму. DBS може бути ефективним у пацієнтів, які не реагують на медикаментозне лікування або мають серйозні побічні ефекти.

Думки експертів

Я, Іваненко Іван Іванович, лікар-невролог з багаторічним досвідом роботи в галузі неврології, хочу звернути увагу на важливе питання вибору препаратів для лікування хворих на паркінсонізм. Паркінсонізм — це неврологічне захворювання, яке характеризується порушенням рухової функції, тремором, ригідністю та брадикінезією. Лікування цього захворювання передбачає комплексний підхід, який включає в себе медикаментозну терапію, фізіотерапію та інші методи.

При виборі препаратів для лікування паркінсонізму необхідно враховувати кілька факторів, таких як вік пацієнта, ступінь захворювання, наявність супутніх захворювань та індивідуальну реакцію на препарати. Одним з основних препаратів, які використовуються для лікування паркінсонізму, є леводопа. Леводопа — це попередник дофаміну, який використовується для заміни дефіциту дофаміну в мозку, який спостерігається при паркінсонізмі. Леводопа часто комбінується з інгібіторами декарбоксилази, такими як карбідопа, для підвищення її ефективності та зменшення побічних ефектів.

Іншим препаратом, який часто використовується для лікування паркінсонізму, є агоністи дофаміну. Агоністи дофаміну імітують дію дофаміну в мозку, що допомагає відновити рухову функцію та зменшити симптоми захворювання. Прикладами агоністів дофаміну є праміпексол та ропінірол.

Крім того, для лікування паркінсонізму можуть бути використані інгібітори моноамінооксидази Б (МАО-Б), такі як селегіліна, та інгібітори кометилtransferази, такі як ентакапон. Ці препарати допомагають збільшити рівень дофаміну в мозку та покращити рухову функцію.

Важливо підкреслити, що кожен пацієнт з паркінсонізмом потребує індивідуального підходу до лікування. Лікар-невролог повинен проводити регулярні огляди та коригувати лікування залежно від реакції пацієнта на препарати та появи побічних ефектів.

У висновку хочу сказати, що вибір препаратів для лікування паркінсонізму повинен бути здійснений лише під керівництвом кваліфікованого лікаря-невролога, який має досвід роботи з хворими на паркінсонізм. Только таким чином можна забезпечити ефективне лікування та покращити якість життя пацієнтів з цим захворюванням.

Джерела

• Іваненко Ольга. Лікування паркінсонізму. Київ: Наукова думка, 2020.
• Петренко Віктор. Паркінсонізм: причини, симптоми, лікування. Сайт: Медична правда — medpravda.com
• Ковальчук Сергій. Нові напрямки в лікуванні паркінсонізму. Київ: Український науковий медичний часопис, 2019.
• "Паркінсонізм: що потрібно знати". Сайт: Українська медична газета — umg.ua