Недійсність правочину

1. Поняття недійсності правочину

Недійсність правочину – це правовий наслідок недотримання стороною (сторонами) встановлених законодавством вимог до правочину на момент його вчинення. Недійсний правочин не створює, не змінює та не припиняє цивільні права та обов'язки сторін.

2. Підстави недійсності правочину

Підстави недійсності правочину визначені статтею 215 Цивільного кодексу України та поділяються на дві категорії:

2.1. Нікчемні правочини

Нікчемні правочини недійсні з моменту їх вчинення незалежно від визнання їх судом:

• Укладені особою, яка на момент вчинення правочину не мала цивільної дієздатності (недієздатна особа);
• Укладені особою під впливом істотної помилки, обману, насильства, загрози чи зловмисної домовленості представника однієї сторони з представником іншої сторони;
• Укладені під впливом кабальних умов (умова, яка ставить одну сторону в надзвичайно невигідне становище, чим порушує права цієї сторони);
• Укладені особою, яка знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння;
• Укладені з метою, яка суперечить закону чи моральним засадам;
• Інші випадки, передбачені законом.

2.2. Оспорювані правочини

Оспорювані правочини є дійсними до моменту визнання їх судом недійсними. Підставами для оспорювання правочину є:

• Порушення вимог щодо форми правочину (приклади таких правочинів: купівля-продаж нерухомого майна, довічне утримання, договір поруки);
• Порушення вимог щодо суб'єктного складу правочину (наприклад, відсутність повноважень на вчинення правочину);
• Порушення вимог щодо змісту правочину (наприклад, у правочині не вказаний предмет правочину);
• Істотне порушення зобов'язання однією зі сторін (у разі якщо таке порушення є істотним для другої сторони);
• Ті ж підстави, що і для нікчемних правочинів, за винятком випадків, прямо передбачених законом.

3. Наслідки недійсності правочину

Наслідки недійсності правочину залежать від того, чи є правочин нікчемним чи оспорюваним:

3.1. Нікчемні правочини

Наслідки нікчемного правочину виникають з моменту його вчинення без необхідності звернення до суду:

• Сторони правочину зобов'язані повернути одне одному все отримане за цим правочином;
• Якщо повернення отриманого в натурі неможливе, сторони повинні відшкодувати його вартість;
• Правочин не може бути підтверджений, а його сторони звільняються від виконання своїх зобов'язань за цим правочином.

3.2. Оспорювані правочини

Наслідки оспорюваного правочину виникають з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним:

• Сторони зобов'язані повернути одне одному все отримане за цим правочином;
• Якщо повернення отриманого в натурі неможливе, сторони повинні відшкодувати його вартість;
• Особа, яка діє добросовісно, може вимагати відшкодування збитків, завданих недійсністю правочину.

4. Підтвердження недійсного правочину

У деяких випадках недійсний правочин може бути підтверджений. Це можливо у разі, якщо усунута причина його недійсності, що призвела до визнання правочину недійсним, наприклад:

• Якщо особа, яка була недієздатна у момент вчинення правочину, стала дієздатною;
• Якщо помилка, під впливом якої було укладено правочин, була усунута;
• Якщо особа, яка була під впливом примусу, звільнилась від його впливу.

5. Захист прав сторін недійсного правочину

Особа, права та законні інтереси якої порушені шляхом укладення недійсного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Позов про визнання правочину недійсним може бути поданий самою стороною правочину або особою, правам якої завдано шкоди цим правочином.

Недійсність правочину є одним з важливих інструментів захисту цивільних прав та свобод, який дозволяє визнати недійсними правочини, що порушують встановлені законом вимоги. Недійсні правочини не створюють правових наслідків, а зацікавлені особи мають право звернутися до суду з позовом про захист своїх прав та законних інтересів.

Часто задавані питання

1. Які існують види недійсних правочинів?
   • Нікчемні та оспорювані правочини.
2. Які наслідки нікчемності правочину?
   • Правочин недійсний з моменту його вчинення, сторони повинні повернути одне одному все отримане за цим правочином, правочин не може бути підтверджений.
3. Які підстави для оспорювання правочину?
   • Порушення вимог щодо форми, суб'єктного складу, змісту правочину, істотне порушення зобов'язання однією зі сторін, ті ж підстави, що і для нікчемних правочинів (за винятком прямо передбачених законом).
4. Чи можна підтвердити недійсний правочин?
   • Так, у разі усунення причини його недійсності.
5. Хто може звернутися до суду з позовом про визнання правочину недійсним?
   • Сторона правочину або особа, правам якої завдано шкоди цим правочином.