Загальні відомості
Клонально-селекційна теорія, також відома як теорія Бернета, є однією з фундаментальних теорій, що описують функціонування імунної системи. Вона була запропонована австралійським імунологом Френком Бернетом у 1957 році.
Теорія стверджує, що в організмі існує велика кількість різних популяцій лімфоцитів, званих клонами. Кожен клон несе специфічні рецептори, які здатні розпізнавати та зв'язувати певний антиген.
Імуноглобулін на поверхні В-клітин
Більшість клонів В-лімфоцитів мають на своїй поверхні імуноглобуліни, які виконують роль рецепторів антитіл. Кожен В-клітинний клон експресує різні антитіла, що дозволяє йому розпізнавати широкий спектр антигенів.
Контакт із антигеном та активація
Коли антиген потрапляє в організм, він взаємодіє з відповідним В-клітинним клоном. Ця взаємодія активує В-клітину, яка потім проходить процеси проліферації та диференціації.
Проліферація та диференціація
Активовані В-клітини проходять швидку проліферацію або поділ, створюючи популяцію плазматичних клітин. Плазматичні клітини виробляють велику кількість антитіл, специфічних для активуючого антигену.
Утворення пам'яті
На додаток до плазматичних клітин, деякі активовані В-клітини диференціюються в клітини пам'яті. Клітини пам'яті дозволяють організму швидко реагувати на повторні впливи того ж антигену.
Внесок клонально-селекційної теорії
Клонально-селекційна теорія зробила значний внесок у розуміння імунної системи. Вона заклала основу для розробки вакцин, які попереджують інфекційні захворювання. Крім того, теорія пояснила, як імунна система розрізняє власні та чужорідні молекули, що є вирішальним для запобігання аутоімунним захворюванням.
Докази на підтримку клонально-селекційної теорії
- Клональний розширення: Після впливу антигену специфічні клітини розмножуються, створюючи клональну популяцію.
- Специфічність антитіл: Антитіла, що виробляються плазматичними клітинами, специфічно зв'язуються з активуючим антигеном.
- Роль ідіотипу: Кожен клон антитіл має унікальний ідіотип, який розпізнається єдиною відповідною В-клітиною.
- Перемикання ізотипів: Клонально-селекційна теорія передбачає, що В-клітинні клони можуть перемикатися на вироблення різних класів антитіл, що підтверджується експериментальними даними.
- Самовідновлення толерантності: Якщо клонально-селекційна теорія вірна, виснаження або видалення конкретного клона призведе до відновлення толерантності до відповідного антигену.
Подальші дослідження
Хоча клонально-селекційна теорія була значним досягненням в імунології, дослідження в цій галузі все ще тривають. Деякі з поточних досліджень стосуються:
- Ролі вродженого імунітету у клональній селекції.
- Просторової організації лімфоцитів у лімфоїдних органах.
- Ролі генетичної рекомбінації в створенні клонів з різною специфічністю.
- Впливу клонів пам'яті на імунну відповідь.
Клонально-селекційна теорія є фундаментальним принципом імунології, що пояснює, як імунна система розпізнає та реагує на чужорідні антигени. Вона заклала основу для розуміння адаптивного імунітету і відіграла важливу роль у розробці вакцин і методів лікування імунологічних порушень.
Часті запитання
- Що є основою клонально-селекційної теорії?
- Як клонально-селекційна теорія пояснює специфічність імунної відповіді?
- Які дослідження проводяться у зв'язку з клонально-селекційною теорією?
- Яке значення має клонально-селекційна теорія для імунології?
- Які докази підтримують клонально-селекційну теорію?