Відмінності між суфіксом і закінченням
У морфології суфікс і закінчення є морфемами, що приєднуються до кореня і змінюють значення слова. Однак між ними існують принципові відмінності.
Означення
Суфікс — словотворча морфема, яка стоїть після кореня і служить для:
* Утворення нових слів (наприклад, «писа-ти» → «писа-тель»);
* Надання слову додаткових відтінків значення (наприклад, «гарний» → «гарн-ісінький»).
Закінчення — формотворча морфема, яка стоїть після суфіксів або безпосередньо після кореня і служить для:
* Зміни граматичних форм слова (наприклад, «будин-ок» → «будинк-а»);
* Зв’язку слів у реченні (наприклад, «учень» → «учн-ем», «дочка» → «дочк-ою»).
Функція
Суфікси виконують словотворчу функцію, створюючи нові слова або змінюючи лексичне значення існуючих слів. Закінчення виконують формотворчу функцію, змінюючи граматичні форми слова і забезпечуючи його узгодження з іншими словами в реченні.
Вплив на значення
Суфікси можуть суттєво змінювати або уточнювати лексичне значення слова. Наприклад, суфікс «-ист» додає значення «той, хто здійснює дію» (наприклад, «художник», «артист»), а суфікс «-ств» надає іменнику 抽象ного значення (наприклад, «братство», «товариство»). Закінчення не змінюють лексичне значення слова, а лише вказують на його граматичні характеристики.
Змінність
Суфікси є змінними морфемами, що можуть бути присутніми або відсутніми в слові, а також відрізнятися у різних формах слова. Наприклад, у слові «читати» суфікс «-а-» відсутній у формі дієслова минулого часу «читав». Закінчення є незмінними морфемами, які завжди присутні у слові і не змінюються.
Приклади
Суфікси:
* «-тель» (наприклад, «учи-тель», «писа-тель»);
* «-ник» (наприклад, «віз-ник», «будів-ник»);
* «-ість» (наприклад, «гарн-ість», «велич-ість»).
Закінчення:
* «-а» (наприклад, «дім-а», «книг-а»);
* «-у» (наприклад, «стол-у», «древо»);
* «-і» (наприклад, «сад-і», «ноч-і»).
Правила виділення
* Суфікс виділяється разом із коренем, а закінчення — окремо.
* Щоб виділити суфікс, необхідно змінити форму слова або підібрати споріднене слово, в якому суфікс відсутній або його значення змінено.
* Щоб виділити закінчення, необхідно змінити граматичну форму слова.
Суфікс і закінчення є різними за своєю функцією, значенням і поведінкою морфемами. Розуміння їх відмінностей є важливим для правильного морфологічного аналізу слова.
Запитання 1: Як визначити межі суфікса та закінчення?
Відповідь:
Суфікс є частиною слова, що стоїть після кореня і перед закінченням. Він виражає певне лексичне значення чи граматичну категорію. Закінчення ж є формотворчим елементом, який вказує на граматичне значення слова (відмінок, число, рід, особу тощо). Щоб визначити межі суфікса та закінчення, потрібно підібрати споріднені слова з різним закінченням, наприклад: "рука" — "руки" — "руці" — "руками". Змінювана частина слова перед останньою голосною буде суфіксом, а частина після неї — закінченням.
Запитання 2: Чи може у слові не бути суфікса?
Відповідь:
Так, може. Є слова, які складаються лише з кореня та закінчення, без суфікса. Наприклад: "ліс", "стіл", "будинок". Такі слова називаються простими.
Запитання 3: Як розрізнити суфікс та закінчення у прикметниках?
Відповідь:
У прикметниках суфікс зазвичай виражає якісну характеристику, а закінчення — граматичні ознаки (рід, число, відмінок). Приклади: "гарний" (суфікс -н-), "гарна" (закінчення -а), "гарне" (закінчення -е), "гарних" (закінчення -их).
Запитання 4: Як визначити суфікс у дієсловах?
Відповідь:
У дієсловах суфікс може вказувати на час, вид, спосіб, особу або число. Наприклад: "читати" (суфікс -а-), "читатиму" (суфікс -им-), "читав" (суфікс -в-), "читаємо" (суфікс -емо). Щоб визначити суфікс, слід відкинути закінчення та порівняти споріднені дієслова.
Запитання 5: Чи можуть бути слова, які складаються лише з закінчення?
Відповідь:
Ні, окремих слів, що складаються лише з закінчення, немає. Закінчення завжди є частиною слова.