Яка відповідь є правильною?
- Біопсію печінки
- МРТ печінки
- Транзієнтну еластографію
- NALFD Fibrosis Score (NFS)
Вторине оцінювання ризику фіброзу печінки при значенні FIB-4 ≥1,3
При високому ризику фіброзу печінки, який виявлений за допомогою показника FIB-4 ≥1,3, важливо вчасно провести відповідне обстеження для додаткової оцінки стану органу. Один із методів, який може бути використаний у межах вторинного оцінювання, — це транзієнтна еластографія.
Транзієнтна еластографія — це неінвазивний метод дослідження, який дозволяє оцінити жорсткість тканин організму, включаючи печінку. Під час процедури пацієнт розташовується на боці з розведеними руками за головою, а лікар ставить датчик на шкіру у районі печінки. За допомогою спеціального пристрою вимірюється швидкість поширення акустичної хвилі в тканинах, що дозволяє оцінити їхню жорсткість.
Транзієнтна еластографія є швидким, безболісним та безпечним методом, який може дати досить точну інформацію про ступінь фіброзу печінки, що є корисним для прийняття рішень про подальший план обстеження та лікування пацієнта.
Інші варіанти, такі як біопсія печінки або МРТ печінки, можуть бути інвазивними або менш точними методами порівняно з транзієнтною еластографією. NFS був розроблений для оцінки фіброзу і наявності неалкогольного стеатогепатиту (NASH). Транзієнтна еластографія, схожа за специфічністю пристрою на ультразвук, є більш дешевим та простим способом виявлення фіброзу печінки, який варто використовувати в першу чергу.
Таким чином, у межах вторинного оцінювання ризику фіброзу печінки при значенні показника FIB-4 ≥1,3, найбільш правильним варіантом обстеження є транзієнтна еластографія для отримання точної інформації про стан печінки пацієнта.