М13 (ЗСУ): Американська зенітна самохідна установка Другої світової війни
Зародження
Зенітна самохідна установка М13 (англ. M13 Multiple Gun Motor Carriage) була створена армією США під час Другої світової війни як засіб протиповітряної оборони передніх рубежів. Розробка на шасі напівгусеничного бронетранспортера М3 компанією White Motor Company тривала з липня 1942 до травня 1943 року.
Дизайн і озброєння
М13 була побудована на шасі М3 та мала відкритий бойовий відсік. Основним її озброєнням були чотири 12,7-мм кулемети Browning M2HB, встановлені попарно у двох баштах. Башти мали обмежений діапазон руху, що забезпечувало невеликий сектор вогню.
Бойовий шлях
Єдиним випадком, коли М13 використовувалася в бойових умовах, стала висадка союзників біля Анціо в Італії у січні 1944 року. Установка надала обмежену протиповітряну підтримку під час операції, але її ефективність була невеликою.
Обмеження
Протиповітряна оборона, забезпечувана М13, була недостатньою через обмежений діапазон вогню та брак засобів управління вогнем. Крім того, відкритий бойовий відсік робив екіпаж вразливим до вогню противника.
Наступник
Внаслідок численних недоліків М13 була замінена більш досконалою системою М16 вже у квітні 1944 року. М16 мала більший діапазон вогню, закритий бойовий відсік і просунуту систему управління вогнем.
М13 була першою спробою США створити мобільну зенітну самохідну установку. Хоча вона й не досягла повного успіху, її розробка та використання стали важливими під час Другої світової війни, що проклало шлях для більш ефективних систем протиповітряної оборони.
Запитання, що часто задаються
- На якому шасі була побудована зенітна самохідна установка М13?
- Яким було основним озброєнням М13?
- Де і коли єдиний раз М13 використовувалася в бойових умовах?
- Чому М13 була замінена на більш досконалу систему?
- Які обмеження були властиві М13?