Пам'ять на лініях затримки
Огляд
Пам'ять на лініях затримки (ПЛЗ) — це застарілий тип комп'ютерної пам'яті, який використовувався в ранніх електронних обчислювальних машинах (ЕОМ). Вона була поширена в радіолокаційній техніці та декодерах сигналів кольору аналогових кольорових телевізорів систем PAL і SECAM.
Принцип роботи
ПЛЗ складається з електричної лінії передачі з певним часом затримки. Дані зберігаються як послідовність електричних імпульсів, які циркулюють по лінії і зчитуються в певний момент часу. Час затримки визначає максимальну ємність пам'яті.
Переваги та недоліки
Переваги:
- Низька вартість
- Висока швидкість доступу
- Проста конструкція
Недоліки:
- Мала ємність
- Складність синхронізації
- Обмежена надійність
Архітектура
ПЛЗ складається з таких компонентів:
- Лінія передачі (коаксіальний кабель або звукопровід)
- Пристрій запису
- Пристрій зчитування
- Схема синхронізації
Застосування
ПЛЗ використовувалася в таких пристроях:
- Ранні ЕОМ (EDSAC, ACE, БЭСМ)
- Радіолокаційні системи
- Декодери сигналів кольору аналогових кольорових телевізорів
Еволюція
ПЛЗ була замінена більш сучасними типами пам'яті, такими як магнітні осердя, напівпровідникові пам'ять і флеш-пам'ять.
Пам'ять на лініях затримки була раннім типом комп'ютерної пам'яті, яка відіграла важливу роль у розвитку обчислювальних технологій. Незважаючи на свої обмеження, вона була ефективним рішенням для зберігання невеликих обсягів даних в ранніх ЕОМ та інших пристроях.
Часті запитання
- Який принцип роботи ПЛЗ?
- Які основні компоненти ПЛЗ?
- Чому ПЛЗ була замінена більш сучасними типами пам'яті?
- Де використовувалася ПЛЗ?
- Які переваги та недоліки ПЛЗ?